Айн-Анджар (або Анджар) – розташований за 58 кілометрів від Бейрута. Ітуреї, народ, що говорив арамейською мовою, з’явилися тут наприкінці II ст. до н.е., заснувавши місто Герра. Звідси вони здійснювали часті набіги на прибережні міста Лівану. Однак Рим припинив їхню розбійницьку діяльність, але залишив їм відносну автономію аж до кінця I ст. “Золотим віком” арабської історії стала величезна імперія династії Омейядів (661-750 рр.), що простягалася від Інду до Піренеїв. Так, на перехресті торгових шляхів на місці стародавньої Герри виник торговий центр – місто Анжар. Його специфіка й зумовила архітектуру, що дивовижним чином поєднує в собі елементи римської, візантійської та східної. Близько 600 майстерно розміщених торгових точок являли собою цілісну картину процвітаючого міста. Місто-палац було обнесене стінами двометрової товщини з 40 вежами. У центрі кожної стіни знаходилися укріплені ворота. Почнемо прогулянку від північного входу. За брамою починалася головна 20-метрової ширини вулиця кардо максимус, яка перетинала місто з півночі на південь. Ліворуч розміщувалися лазні, споруджені за всіма правилами римських терм. Уздовж прикрашеної колонадою кардо тягнулися ряди крамниць. Отвори на античній бруківці і кам’яні кришки, що їх закривають, – це люки дренажної та каналізаційної систем. У глибині кварталів розташовувалися житлові будинки, палаци та інші цивільні будівлі.

Перед перетином двох головних вулиць – кардо і декумануса, ліворуч від кардо – так званий малий палац. Трохи в глибині, на декуманусі – залишки мечеті. Далі на південь по кардо – великий палац. Це найбільш вражаюча споруда Анжара. Приголомшує легкість і витонченість частково відновленої археологами аркади двох поверхів палацу. Південно-західна частина міста була відведена в основному під житлові квартали. Північно-західна – під загони для худоби і верблюдів. Анжар унікальний тим, що це єдиний у Лівані великий пам’ятник омейядської епохи. На жаль, Аббасиди Аббасиди, які прийшли на зміну Омейядам, постаралися стерти з лиця землі і з людської пам’яті всі досягнення їхніх попередників. Анжар вони не чіпали, але зробили все можливе, щоб він занепав і про нього забули. Але не назавжди, адже його вулицями, нехай трохи зруйнованими часом, але все ще прекрасними, можна пройтися і зараз. *Відкрито: щодня з 8.00 до 17.00 взимку і до 20.00 влітку.