За 13 кілометрів на північ від Бейрута дорога перетинає знамениту Собачу річку – першу історичну пам’ятку, з якою ви зустрінетеся після виїзду зі столиці. З незапам’ятних часів, коли не було моста, скелясті береги норовливої річки, що простягалися до самого моря, були серйозною перешкодою на шляху армій. Той, хто долав це суворе місце, був сповнений спокуси зберегти пам’ять про цю подію. Так тут з’явилися наскельні написи володарів різних країн та епох. Один розташований на північному березі річки, його залишив вавилонський цар Навуходоносор II на відзначення свого походу до Сирії. Ще один текст латиною нагадує про те, що римляни вирубали дорогу в скельній породі. Тут же напис, залишений армією Наполеона III, під час ліванської експедиції. Загалом близько 15-ти “автографів” різних періодів історії. Далі приморською автострадою шлях іде через селище Каслик до бухти Джунія. Протягом багатьох років тут виникали центри ділової активності та розкішного життя. Уздовж старої приморської дороги, починаючи від південного передмістя, тягнуться ряди барів, кафе, ресторанів. Тут розташований найбільший і найсучасніший конокомплекс “Еспас 2000” з кількома залами. Далі починається низка готелів, приватних пляжів і клубів. У мальовничому районі Маамельтейн у північній частині бухти Джунії розміщене знамените “Казино дю Лібан”, яке донині залишається своєрідним символом Лівану.
На площі 34 тис. кв. м. розміщено 60 столів для гри в американську рулетку, покер, “Блек Джек”, “Пунто Банко”; понад 300 ігрових автоматів. Тут 8 барів, 5 ресторанів і нічний клуб; концертний зал на 1050 місць і “Посольський зал” на 750 персон. Є розкішний готельний комплекс. *Відкрито цілий рік. Кімнати для ігор – з 20.00 до 4.00, автомати – з 12.00 до 4.00.
Гора Харіса – одна з головних визначних пам’яток Джунії. Високо над містом, стоїть величезна бронзова (сьогодні покрита білою фарбою) статуя Св. Діви Марії. Цю 15-тонну статую виготовлено у Франції і перевезено до Лівану наприкінці 19-го ст. Ліванці називають її на французький манер “Нотр дам дю Лібан” (“Ліванська Божа Матір”) або арабською “Сеййідатна Харіса” (“Наша Пані Харіса”). Разом із численними відвідувачами можна піднятися до підніжжя статуї та помилуватися звідти воістину захопливим краєвидом, поставити свічку та купити чудодійні або просто симпатичні сувеніри. Внизу, під статуєю – невелика каплиця. За статуєю височіє виконаний зі скла і бетону сучасний собор (1970 р.). Згідно з архітектурним задумом, його фасад має нагадувати ліванський кедр, а тильна частина, зроблена у вигляді шпангоутів, – фінікійський корабель. За ним розташований виконаний у візантійському стилі храм Св. Павла, склепіння і купол якого багато прикрашені мозаїкою, зокрема з використанням технології, що наслідує знамениту візантійську золоту смальту. Загалом навколо Хариси близько 20 церков і монастирів. Найстарішу церкву Св. Антонія Падуанського збудовано ченцями-францисканцями 1628 р. Хариса є місцем резиденції папського нунція, а неподалік, у містечку Бзуммар, розмістилася резиденція патріарха вірмено-католиків. Піднятися до Харіси можна дорогою на машині, але куди цікавіше скористатися 600-метровою канатною дорогою, яка починається від старого приморського шосе (на північ від Джунії). Вона доставить вас майже до самої вершини. На останньому етапі треба пересісти в рейковий фунікулер (3 хв.). *Канатна дорога відкрита: щодня з 10.00 до 23.00 влітку і до 19.00 взимку.
