Місто Пафос занесено ЮНЕСКО до списку об’єктів світової культурної спадщини.

Місто складається з двох частин – верхнього і нижнього міста. Як випливає з їхньої назви, одна частина міста (Ктіма) розташована на кам’янистому плато на деякому віддаленні від моря, а друга (Като Пафос) – на узбережжі. Нині Пафос є одним із важливих туристських центрів Республіки Кіпр. У самому Пафосі і в прилеглих до нього передмістях налічується близько 33 тисяч жителів.

У верхньому місті розташовуються здебільшого адміністративні будівлі, а основну частину пам’яток Ви знайдете, відвідавши Нижнє місто. За кількістю розташованих тут історичних та архітектурних пам’яток Пафос випереджає багато міст острова. Це і руїни римської вілли з чудовою мозаїкою в районі Като Пафос, і збудована за наказом турецького губернатора Ахмед-паші цитадель у місцевому порту, і могили кіпрських царів.

Крім свого історико-архітектурного значення, Пафос – затишне курортне місто з безліччю готелів, барів, ресторанів та інших розважальних закладів. Пляжі в Пафосі переважно кам’янисті.

Панайя Ліменіотісса (Пафос) – руїни храму, що належить до раннього християнського періоду. Зведений у V столітті, його зруйнували араби в VII ст. Руїни, що залишилися на місці храму, збереглися до наших часів практично без змін. Побачити їх можна поруч із гаванню.

Археологічний музей – Пафос. У залах Археологічного музею Пафосу предмети старовини виставлені в хронологічному порядку. Тут можна розглянути, наприклад, незвичайну знахідку – набір глиняних пляшечок-термосів, що служили, мабуть, для полегшення страждань хворому на ревматизм.

Пафоські мозаїки внесені до реєстру світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Їх було виявлено під час розкопок у 1962 р. залишків будівель, що належать до III ст. н. е. Археологи знайшли фрагменти чотирьох будівель тієї доби, три з яких відкрито для огляду – це так звані вілли Діоніса, Тесея та Айона. Від самих будівель мало що залишилося, зате тут було виявлено рідкісні за своєю красою мозаїки. Для мозаїк стародавні майстри використовували сюжети грецької міфології, а зображені на них міфічні герої дали назви віллам.
Поруч із віллою Діоніса варто відвідати театр Одеон. За часів римлян, II ст. н. е., це було значне спорудження. Після реконструкції театр змінився в розмірах, тут залишилося вдвічі менше рядів для глядачів.

Куклія (Пафос)

У селі Куклія зведено найважливіше в стародавньому світі святилище – храм Афродіти. Згадку про нього можна знайти в літописах великого давньогрецького історика Гомера. Тисячі паломників приходили в цей храм. Спосіб поклоніння богині кохання був вельми незвичайний – місцеві вірування наказували жінкам на честь Афродіти хоча б раз вступити в статевий зв’язок із незнайомим чоловіком, і в храмі, згідно з деякими свідченнями, відбувалися масові оргії. Цю традицію з часу приходу на ці землі християнської віри поступово було забуто. Храм став руйнуватися, каміння з його стін навіть використовували як матеріал для будівництва цукрових заводів.

Будівля храму складалася з двох частин: одна була побудована римлянами на руїнах споруди бронзової епохи і являла собою стіну, яка оточувала святе місце з вівтарями, які там були, і критим залом. Інша частина – кілька залів і відкритий двір. В археологічному музеї Куклії зберігаються маленькі статуї та керамічні вироби, виявлені на території храму. Сам музей розташований у замку, побудованому Лузіньянами. Чорний полірований камінь фалічної форми (символ Афродіти, любові, родючості) викликає бурхливий інтерес у відвідувачів. Варто звернути увагу і на унікальну колекцію кіпрських силабічних і грецьких написів.

Петра-ту-Роміу – місце народження Афродіти.

Багато оповідей, зокрема “Іліада” Гомера, оповідають про найпрекраснішу богиню Олімпу – Афродіту, яка народилася з піни морської біля підніжжя скелі Петра-ту-Роміу, де б’ються смарагдові пінисті хвилі.

Петра-ту-Роміу в перекладі означає Камінь Грека. Така назва пов’язана з одним із численних подвигів візантійського героя Дігеніса Акрітаса. У ті часи сарацини, здійснювали спроби оволодіти містом. Дігеніс став кидати в бік загарбників величезні кам’яні брили і тим самим врятував місто від захоплення. Один із каменів і носив назву Камінь Грека. Існує версія походження величезних каменів, розкиданих узбережжям, – наслідки падіння метеорита. Одним із доказів цього факту вважають розплавлені брили, що трапляються в цих місцях. Для доказу цієї теорії найближчим часом планується провести занурення, з метою виявлення кратера від метеорита, що впав.

За переказами, закохані повинні скупатися у хвилях, що породили богиню і тоді вже ніколи не розлучаться, а вночі в повний місяць проплисти повз цей камінь, то можна знайти вічну молодість.

Лемпа

Ознайомитися зі стародавнім побутом острова можна відвідавши село Лемпа. Багато споруд у селі було реконструйовано, а також зведено дві точні копії будівель далеких часів початку цивілізації.

Багато переказів, зокрема “Іліада” Гомера, оповідають про найпрекраснішу богиню Олімпу – Афродіту, яка народилася з піни морської біля підніжжя скелі Петра-ту-Роміу, де б’ються смарагдові пінисті хвилі.